Повернення історичної пам’яті нації пов’язане з поверненням до сучасників численних великих і маленьких фактів, що складають неповторну художню мозаїку кожного відтінку часу – чи то княжої доби, чи то недалекого минулого. Так повернулися до нас відомості початку ХХ століття про трагічні події доби українських змагань за незалежність, про знакопомні Крути, де поклали голови кращі сини молодої держави України.
Бої з більшовицькими загонами під Крутами (невеличкою залізничною станцією Чернігівської лінії Москва – Київ), які точилися наприкінці січня 1918 року, закінчилися кривавою драмою 29 січня.
На крутійському рубежі стояли зовсім молоді хлопці – сотня Юнацької школи ім. Б. Хмельницького, сотня Студентського Куреня Стрільців та чота Гайдамаків – разом близько 600 бійців. То були представники відомих шляхетних родин, городян-ремісників, здебільшого кияни різних національностей – українці, росіяни, поляки, що згуртувалися за короткої доби Гетьманату для творення нової держави… Сьогодні б сказали – еліта молодої України. Вони протистояли 6 тисячам ворогів. Сили були нерівними. Половина – триста – загинули. Проте їхня смерть не була марною. Опір під Крутами на кілька днів стримав окупацію Києва більшовицькою армією, що мало помітний вплив на успішне закінчення Берестейського договору.

Ця трагічна подія нашої історії стала справжнім символом самопожертви української молоді, яка віддала життя за свою землю, за Україну. Не зважаючи на неспроможність тогочасних політиків захистити молоду державу, ці молоді люди вийшли зі зброєю в руках проти переважаючих сил противника. Вчорашні студенти та гімназисти не були військовими, але вони були справжніми Патріотами.

Бій під Крутами є застереженням теперішнім і майбутнім поколінням українців проти людської бездарності і байдужості, політичного лицемірства і недалекоглядності, державницької нерішучості та зради. Як і дев’яносто років тому, невмирущий подвиг молодих українських хлопців є справжнім прикладом відданості власним ідеалам та справжньої любові до Батьківщини.

Ми не маємо постійно оглядатися назад. Але у стрімкому коловороті сучасного життя ми завжди пам’ятатимемо той страшний зимовий день й тих 300 молодих патріотів, що загинули за Україну. Це засторога всім нам, щоб не втратити нашу свободу і незалежність. Вони завойовані надто високою ціною.

А жертвам Крут ми, нині сущі, повинні вклонитися доземно – вони теж палко любили Україну, хотіли їй добра, хоч і по-своєму.

Детальніше про те, як можна долучитися до вшанування див. на сайті www.kruty.org.ua
Не будьте байдужими!